Коли відбуватиметься процес натягування на нашу країну оновленого до українських реалій індуїзма, було б помилкою не зважити на вже існуючі релігійні реалії. Хоч християнство зараз і не має суттєвого явного впливу на наші уми, та роль його у формуванні української ідентичності важко переоцінити, і необачне відкидання оного може викликати у народу шок і відторгнення нового індуїзму.

Є декілька варіантів компромісу, але я схиляюсь до одного: вкористати той факт, що Христос фігурує у "Бхавіш’я Пурані".

коротко: описується прихід Іша путри (санскритом путра — сын, Іша — Бог, тобто, "син Бога"), який народиться у незаміжньої діви на ім’я Кумарі (Марія), в 30 років відвідає Індію і рушить в Гімалаї для виконання тапаса, а потому повернеться до Палестини проповідувати своєму народові.
В Бхавіш’я Пурані Христос помирає в Кашмірі у віці 39 років, але цим можна знехтувати, бо офіційно має лишитись ланцюжок розп’яття-воскресіння-вознесіння.

"Син божий" — якого саме бога, адже в індуїзмі їх добіса? Вважаю за доречне, зробити Ісуса аватаром Вішну, бо така версія вже є, хоч і трохи дивна. Справа в тім, що дехто проводить паралель Крішна (Крістна) — Христос (Χριστός, Christ), але на мою думку то дурня, бо і часові періоди і біографії геть різні. Щоб зберегти хронологію, логічно зробити Христа аватаром Вішну десь між Буддою і Калкі.

Зображати індуїстського Христа теж варто дещо інакше, щоб не було плутанини з християнським Христом — як варіант додати ше по дві руки з кожної сторони — тоді одразу буде зрозміло, що це Ісус не з християнства і не з ісламі і не з іудаїзму.

Опубликовал: Digger
Источник: Рідний Український Індуїзм™
Просмотров: 5644

Добавить комментарий:

Вам необходимо авторизоваться: